Сімейна терапія при залежностях Рівне

Що таке сімейна терапія

Сімейна терапія — це вид лікувальної терапії, покликаний допомогти у розв’язанні проблем, які безпосередньо впливають на психічне здоров’я і функціонування родини. Вона може допомогти окремим членам родини збудувати міцніші стосунки, поліпшити комунікацію та управляти конфліктами у сімейній системі. Поліпшуючи взаємодію та ставлення членів родини один до одного, сімейна терапія може сприяти змінам у близьких стосунках.

Ставлення переважної більшості людей до залежностей

СТАВЛЕННЯ ПЕРЕВАЖНОЇ БІЛЬШОСТІ ЛЮДЕЙ до руйнівних залежностей досі ґрунтується на переконанні, що їх формування — виключно особистий вибір людини. «Не захочеш — не підсядеш». Або, як варіант, «від будь-якої залежності можна позбутися, варто тільки захотіти». Це відрізняє залежність від більшості недуг. Навряд чи знайдеться багато людей, щиро переконаних у тому, що, наприклад, виразкова хвороба з’являється тільки у тих, хто сам цього захотів. І начебто зрозуміло, що людині, яка страждає від обсесивно-компульсивного розладу, не потрібно радити «просто менше нервувати». Однак коли мова заходить про залежність, ці правила наче перестають діяти, що накладає відбиток не лише на публічний образ залежних людей (їх заведено вважати слабкими та порочними), але й на підходи до лікування від залежності.

Співзалежність – чи це серйозно?

Що таке співзалежність

Співзалежність — це коли ваш світ крутиться навколо чужих проблем і життєвих сценаріїв. Це коли ви втрачаєте себе в іншій людині, забуваючи про свої потреби та бажання. В цьому стані ви опиняєтесь в ролі регулятора і рятівника в житті іншого, роблячи його добробут основним сенсом свого існування. Співзалежність — це не просто стосунки, це занурення в життя іншого, де ваша роль — бути вічним помічником і охоронець чужого щастя.

Єдине та остаточне визначення співзалежності в науковому товаристві поки не сформувалося. Однак (одначе), часто в описі співзалежності акцентується увага на пріоритеті потреб інших людей над власними, на жертовності, придушенні особистих емоцій і прагненні управляти або розв’язувати чужі проблеми. Співзалежність містить емоційну, розумову та поведінкову залежність від іншої людини, а також бажання контролювати її. Люди, схильні до співзалежності, часто володіють низькою самооцінкою, але досі неясно, чи є це причиною або наслідком співзалежності. Важливо підкреслити, що співзалежність не обмежується тільки романтичними або партнерськими стосунками; вона може проявлятися також у дружніх, сімейних або професійних взаєминах.

Залежність та реакція родини

Лише деякі хімічно залежні є єдиною дієвою особою драми, що розігрується. Вони, як герої шекспірівської трагедії, за собою тягнуть всіх дійових осіб на шлях остаточної біди. Кожна людина, чиє життя зачеплено хімічною залежністю, піддається впливу її хвороби, але найбільш сильно наслідки захворювання позначаються на членах родини, де живе залежна людина. Близькі не можуть відвернутися від залежного і його проблеми, це означало б повний розвал власного життя, а також зраду своєї коханої людини якраз в той момент, коли вона найбільше потребує допомоги.

Тому вони залишаються і пристосовуються до його хвороби, виробляючи такий стиль поведінки, який дає їм можливість відчувати мінімальний особистий стрес. Щодня йдучи на компроміс, вони починають не жити, а виживати. Зробивши установку на виживання, виробивши пристосувальні та захисні реакції та моделі поведінки, вони замикаються в цих стилях поведінки. Вони добре спрацьовують в родині та забезпечують співзалежним (так ми називаємо людей тісно та емоційно пов’язаних з хімічно залежною людиною) захист від дедалі більшого болю.

Захисні механізми співзалежних

Це надобов’язковість, надзалученість, серйозність, самобичування, маніпулятивність, надконтроль і жалість до себе. Від чого захищають співзалежного ці механізми? Від почуттів: від почуття образи, гніву, страху, провини й страждання. Вони ніби йдуть від усвідомлення цих хворобливих почуттів і додають сформовані моделі поведінки й в усі інші взаємини.

Роль сімейної терапії в процесі реабілітації наркозалежних

Чому саме сімейна терапія?

Чи можна подолати наркозалежність без підтримки рідних? Чи можливо людині самостійно вирватися з пастки залежності, не залучаючи родину? Відповідь на ці питання очевидна: шанси на лікування значно зростають, якщо залучено близьких людей.

Адже реабілітація – не тільки робота над фізичним одужанням, але й складний психологічний процес, що вимагає підтримки та розуміння з боку найближчого оточення. Людина, яка переживає цей етап, стикається з багатьма труднощами: спокусами повернутися до старих звичок, страхом змін, відчуттям ізольованості. Саме в такі моменти надзвичайно важливо мати коло людей, які не тільки допоможуть впоратися з емоційними кризами, але й мотивуватимуть рухатися вперед.

Методи психотерапії алкозалежних

Для ефективного лікування алкоголізму використовуються різноманітні методи психотерапії алкозалежних. В основі кожного з них лежать єдині принципи психотерапії.

Найпопулярніші методи:

Метод Довженка — заснований на формуванні у пацієнта негативних емоцій до спиртовмісних напоїв.
Індивідуальні та групові заняття психотерапії — дозволяють вибудувати нормальні відносини між алкозалежним та суспільством, допомагають адаптуватися до нового життя, в якому не буде алкоголю.
Гіпнотичні сеанси — вселяють пацієнту усвідомлення небезпеки алкоголю та переконують відмовитися від нього.
Емоційно-стресова терапія — заснована на реальних емоціях пацієнта, під час сеансу пацієнт може відчувати всю гамму почуттів і до нього приходить усвідомлення того, як його згубна звичка впливає на близьких та рідних йому людей.
Раціональна психотерапія — дозволяє алкозалежному розібратися у власних проблемах і прийняти правильне рішення — кинути вживання алкоголю.
Аутогенне тренування — занурює пацієнта у розслаблений стан, в якому самонавіювання приводить до повної відмови від алкоголю.

Кожен метод має свої особливості психотерапії алкогольної залежності. Рішення про застосування певного методу в якості лікування алкозалежного приймає лікар-нарколог після консультації та обстеження.

Не ігноруйте проблему

Як не сумно, родичі та близькі залежних часто вважають за краще не помічати або не сприймати проблему. Вони підсвідомо бояться нести відповідальність за життя та здоров’я ближнього. Соціальне питання також відіграє роль. Визнаючи чоловіка/дружину, сина/дочку наркоманом, вам доводиться відкриватися іншим членам родини.

Ви не винні в його хворобі й не відповідальні за неї. Людина сама вершить власну долю, докори сумління не допомагають.

Ігнорування проблеми залежності з боку близьких людей форсує її розвиток. Байдужість або посилює стан психіки залежного, або дає йому відчуття нормальності того, що відбувається. Визнання — перший крок до розв’язання проблеми.

Контакти Медичного центру «Матері проти залежностей»:
м. Рівне, вул. Антоніни Горохович, 19
(097) 000-46-71 | (099) 000-46-71

Роль батьків у вживанні залежного

Батьки є формувальним осередком суб’єкта залежності, оскільки дане захворювання формується більшою мірою в підлітковому віці. Формування патернів поведінки впливає на устрій захворювання іменованою залежністю.

Зокрема, образи або почуття провини перед близькими можуть стати причинами, супутніми вживанню речовин. Залежна людина «залучає» у хворобу всіх близьких йому людей, у яких формується співзалежність, як специфічна реакція.

Тим самим співзалежні члени родини алкоголіка потрапляють у непросту ситуацію та змушені змінювати свою поведінку, спосіб життя і навіть сприйняття світу. Ця схема працює абсолютно автоматично та напряму пов’язує ці два поняття (залежність та співзалежність).

Близькі, через сильної прихильності, опікуються хворим, тим самим можуть не давати йому відчути всі негативні наслідки руйнівного способу життя, а також «забирають» можливість пізнання негативної мотивації внаслідок залежності.

Пропонуйте підтримку, зберігаючи межі

Поговоріть з цією людиною про те, що вас непокоїть, і запропонуйте допомогу, враховуючи вашу готовність піти з ним по допомогу.
Не виправдовуйтесь і не прикривайте кохану людину, котра бореться з залежністю.
Турбота про себе надзвичайно важлива.