Відгуки про лікування алкоголізму у Рівному і не тільки. Вихід є

Почну з початку. Як все починалось і як бухав.. А потім розкажу де в Рівному лікують від алкоголізму реально! Я не пам’ятаю, коли воно почалось так по-серйозному. Типу, щоб бухати не для куражу, а просто шоб вижити. Ну, шоб мозок не виїдав. Я завжди казав, шо я не алкоголік, просто люблю розслабитись, нетреба мені ніякий наркологічний центр ні в Рівному, ні в Луцьку, ніде. А по факту – встав зранку, 0,5 пива, інакше руки трясуться, язик заплітається, срака свербить. Ну, ти понімаєш.
Я тоді вже бізнес який не який мав. У Рівному жити можна, якщо маєш шось своє. Я займався всякою х…нею, чесно кажучи. То буси з Польщі, то перепродажі, то кав’ярню якусь відкрили зі знайомим, яка трималась півтора місяця. Але гроші завжди якісь були. А там де гроші – там і випивка, і празнік, і по сто грам за удачу, і ще сто – бо просто душа просить.
Дружина моя, Натаха, терпіла довго. Я їй тоді казав, шоб не лізла, бо я сам знаю, шо роблю. Ну тіпа, я ж мужик, бізнес веду, а ти тут мені з моралями. А вона – дура, чи шо – вірить, що я просто втомлений. Ага, втомлений я був зранку, коли блював в раковину, бо вчора півтора літра коньяку влупив. Вона мені воду носила, каву, щось там бормотала про здоров’я, про дітей… Хоча дітей у нас так і не вийшло – бо я ж тоді тілу не хазяїн був, тільки чарці. Шось спочатку намагалась говорити про лікування алкоголізму у Рівному чи Луцьку, але розмова швидко закінчувалась.
А потім вже почалась жесть. Я міг на два-три дні просто зникати. Бути вдома фізично, але мозком десь в запої. Міг проснутись десь у гаражі знайомого, чи в машині під заправкою. Гроші вилітали з рук, як дим. Дружина ревла, сварилась, а я – далі своє «все під контролем» гнув…

Перша спроба лікування від алкоголізму в м Рівне

Я пам’ятаю той момент, коли вона вже здалась. Не кричала. не плакала просто ходила як тінь, ніби вже поховала мене. Вона тоді вичитала в інтернеті відгуки про лікування алкоголізму не в Рівному, не в Луцьку, а блін про якийсь центр на Закарпатті, куди «самі сильні залежні їдуть, бо реально витягує». Я спочатку сміявся – тіпа, шо я, нарік? Мене на голку тягнуло? Я ж просто випиваю. Але вона як вчепилась, каже, або ти їдеш у той центр лікування алкоголізму, або я тебе кидаю. А я вже тоді був такий, що мені все одно. Думаю, ну поїду, подивлюсь, розвіюсь, може яка тьолка там буде, може за мною будуть доглядати, як у санаторії.
Повезла мене туди, короче. Я навіть не пам’ятаю, як доїхали – бухав до останнього. Сиджу в центрі, очі ще мутні. Навколо якісь тіпи, один сидить і читає Біблію, інший щось малює, ще один бігає по кімнаті і говорить сам з собою. Я такий, це шо за дурка? А мені кажуть – ти тепер тут на 28 днів, дружина попросила шоб ми підібрали таблетки щоб чоловік не пив горілку, тому тепер ти тут лікуєшся.
Ну, шоб ти понімав, там було жостко. Не можна курити, не можна телефон, не можна ні з ким сваритись, ні пити каву, ні матюкатися, хоча у меня такі були наслідки після кодування від алкоголізму їхнього, шо там просто нереально витримати було. Я ж взагалі матом дихаю, як риба водою. Там якісь тренінги, медитації, сидиш в кружку з такими ж відбитими і слухаєш, як вони шукали сенс життя в стакані. Я не витримав. Спочатку мовчав, бо думав, ну ладно, пробую. А на третій день взірвався. Почав там з якимось пациком спорити, типу шо він мені не психолог. Ну і понеслось. Обізвав, штовхнув, він вдарив у відповідь, я з кулаками. Словом, бійка. Прибігли якісь волонтери, мене пов’язали, як шизіка. І кажуть – або ти сам ідеш, або ми поліцію викликаєм.
Ну короче пішов сам, пішки. Валив з того центру лікування алкоголізму, як з тюрми. В кишені – ноль. Телефону нема, бо здав на вхід. Дружині дзвонити нема як. Холодно, голодно. Потім якісь місцеві підібрали, довезли до траси. Піймав бус на Рівне, кажу лікування від алкоголізму пройшов, от гроші останні віддав. А сам дорогою напився – бо не міг інакше.

Повернення і новий запій

Приїхав додому під двері, ніби привид. Натахи не було, поїхала до батьків. А я сів на диван, витяг пляшку, яка залишилась у шафі, і все. Тоді почався мій найбільший запій. Мені було все одно. Гроші – на дні, карта заблокована. Бізнес в ж…і. Ніхто не дзвонить, ніхто не чекає, і я пив. Кожен день, щоранку, щовечора. Пив, поки не впав. І знову встав і знову пив. Отак думав шо хоч гарячий укол від алкоголізму ціна якого була піпець яка велика допоможе, хоч легше трохи стане – ніфіга.

Дно

З того моменту, як я з центру лікування алкоголізму у Рівне вернувся, пішло повне дно. Не просто погано, а капець. Такий, шо навіть смерті не боїшся – бо вже все одно. У хаті – сморід, на підлозі пляшки, в раковині посуд не митий з нового року, в мені – ні душі, ні мозку. Тільки тремор і голод.
Спочатку ще якось збирав гроші. Продавав, шо мав – старий ноут, інструменти, навіть подарунки, які мені Натаха колись дарила. Потім почав займати у знайомих. Типу «в мене проблеми з банком», «гроші в дорозі», «перевод застряг» – знайоме, да? А сам – за ці бабки в магаз, купити найдешевшу горілку і пакетик сухариків. Того хватало на день, і знову по кругу.
Десь на третій тиждень того мраку я проснувся просто на підлозі кухні, в блювоті, у воні, і все. Організм відмовився. Я не міг пити, але й не міг без того. Трясло так, що не міг навіть стакан втримати. Пальці як гілляки на морозі. Аж тоді, видно, в голові щось клацнуло. Не просвітлення, не якесь там осяяння, а просто тупий страх – шо все, або кінець, або зараз себе витягуєш. Може якесь лікування алкоголізму гіпнозом у Рівному чи Луцьку є, хоть шось треба робити, бо вмираю…
Я пішов до знайомого – одного з тих, хто мене ще не послав – попросив просто допомоги. Не грошей, а полюдськи. Він і каже типу є один центр у Рівному, лікуванням алкоголізму займаються давно вже, «Матері проти залежностей», попробуй, знаходиться на вулиці Горохович А., 19. Там не як у тих сектах, там реально працюють з людьми, без понтів і показухи.

Центр лікування алкоголізму «Матері проти залежностей»

Я спочатку не вірив. Ну тіпа, знову центр? Знову психологи? Знову побічні ефекти від кодування від алкоголізму? Знову якась х*рня? Але той знайомий сам колись там лікувався, і я бачив, шо він тепер нормальний, тримається, бізнес веде, не швендяє, відгуки про лікування від алкоголізму там від нього тільки позитивні. Думаю – ну, або зараз, або вже ніколи. Бо я або подохну, або вб’ю когось, або просто зникну, як ті алкаші, яких потім збирають по трасі.
Цей центр був зовсім інший. По-перше прийняли мене, як людину, а не як «випадок». Без оцінки і якихось надмінних поглядів. Відразу відвели до лікаря, кращого нарколога Рівного до речі. Лікар був старший мужик, не говорив красиво, не читав лекцій. Просто сказав мені правду: Ти або лікуєшся, або дохнеш. І якось от воно попало. Не так, як в тому першому центрі – де я відчував себе дебілом, що читає афірмації. Тут я побачив, шо лікарі реально знають, з ким мають справу, що вони не просто знають як викликати відразу до алкоголю, а змінити на рівні підсвідомості. Там не було ніякої релігійної брєдятіни, не було сектанського тиску. Там була чітка система: медичне очищення, це типу виведення з запою, терапія, групи підтримки, але все професійно і чітко, без оцього «розкажи, як ти страждаєш».
Я думав, шо не витримаю перший тиждень. Тіло ломило, голову рвало. Сни снились такі, шо я прокидався в поту. Але вони витягли мене. І ліками, і розмовами, і просто тим, шо були поряд. Зробили мені кодування від алкоголізму, у Рівному ціна до речі доволі немала, але головне, щоб допомагало!
Через два тижні я вже міг спокійно спати. Через три – вчився говорити тверезо. Через місяць – я не просто не пив, я не думав про бухло. І це не був якийсь героїзм. Це була звичайна, щоденна робота – над собою, над мозком, над звичками. Я був як машина без прошивки і мені її міняли по чуть-чуть.

Нове життя після лікування алкоголізму

Після трьох місяців в центрі «Матері проти залежностей» я вийшов – не нова людина, але інша. Я не став якимось зразком, не почав проповідувати, не записався в ютуб-блогери про тверезість. Просто навчився жити без бухла. Я повернувся до справ. Перший час було важкувато – бо ніхто вже не чекав, що я ще шось зроблю, довіри нуль, напевно думали що лікування від алкоголізму не допоможе вже ніяке. Але потихеньку почав підніматись. Знайомі допомогли, з одним запустили маленьку справу – логістика по Рівному, доставки, дрібний бізнес. Без понтів, без офісів, але гроші пішли. І головне я не бухав!
З Натахою ми зустрілись десь через пів року після мого виходу з наркодиспансеру в Рівному. Вона не вірила, шо я тверезий, перевіряла, дивилась в очі. Потім просто сіла поруч і мовчала. А я теж мовчав. Бо іноді краще нічого не казати, а просто бути. І от тепер ми знову разом, не так правда як було, але чесно, без брехні більше. За це дякую наркологу в Рівному і взагалі всьому центру.
Я вже більше двох років не п’ю. Я боюсь бухла, як колись боявся батьків у дитинстві. Я знаю, шо один ковток – і все, пішов знову в яму. І я туди не хочу ніколи більше. Я не скажу, шо я герой. Не скажу, шо мені повезло. Бо нічого в тому не було легкого, ні чудесного.
Я не став якимось проповідником тверезості. Я не бігаю по людях і не розказую «Кинь пити, брате, спасай душу». Бо я знаю – якшо ти ще не готовий, то хоч нехай тебе самого в могилу покладуть – не вийде, ти сам маєш дійти. Сам маєш встати. Сам маєш захотіти жити, а не бухати. Але одне скажу точно. Якшо ти думаєш, шо все – кінець, шо назад дороги нема, шо вже пробухав життя – то ти помиляєшся, дорога є. Якшо ти з Луцька, чи Рівного лікування алкоголізму раджу саме у «Матерях». Та й взагалі з якого б міста ти не був. Я можу дати телефони: (097) 000-46-71, (099) 000-46-71. Можете подивитись сайт: https://startplus.rivne.ua/likuvannya-alkoholizmu-rivne/  Але головна порада – почніть діяти, повірте мені.